Топ-10 цікавих місцин

 1. Аполлонівський палеовулкан

В тридцяти кілометрах від нашого міста зберігся унікальний геологічний пам’ятник природи. При розробці гранітного кар’єру відкрили залишки архейського палеовулкану центрального типу. Його активність припинилась більше трьох мільярдів років тому. Висота стінок кратеру 10 метрів, з протилежного боку нічого не залишилося. Серед плаского степу вихід вулканічних порід на поверхню виглядає фантастично, найближчі скелі - в тридцяти кілометрах на березі Дніпра. 

2. "Степові піраміди"

Наша область - край найрізноманітніших курганів, своєрідний археологічний заповідник. Самих скіфських та сарматських курганів загублено в полях понад вісім тисяч! І лише частина з них досліджена. В найбільших курганах були знайдені царські поховання. До половини з відомих поховань історики ще не дійшли. Частину курганів безнадійно втрачено через діяльність "чорних археологів" та недбалу господарську діяльність.Окрім давніх поховань народів, що населяли ці території є й молодші, що їх насипали козаки як систему сторожових дозорів та "телеграфу" до Січі. Майже біля кожного села просто в полі можна побачити 3-5 пам’ятника давнини. Лише на території нашого міста збереглося три кургани. Скільки ще таємниць і цінних знахідок приховують степові піраміди краю?


3. Українська укріплена лінія

Це військово-інженерна система земляних укріплень на південному заході Російської імперії. Споруджена для захисту південних степових рубежів імперії від нападів кримських і ногайських татар. Довжина лінії — близько 285 км. Проходила від Дніпра по річці Орелі та її притоці Берестовій до річки Береки й злиття її із Дінцем. Зараз вали укріплень можна побачити між селами Ревущине та Рудка Царичанського району, за самою Царичанкою, через села Турове, Залілея, Андріївка і далі...Основна частина робіт зі спорудження лінії була виконана українськими козаками та селянами у 1731–1732 роках. Щорічно в ці роки на лінії працювало по 20 тисяч козаків і по 10 тисяч селян із Гетьманщини, які зобов'язані були виходити на роботу зі своїм інвентарем та провіантом, кожен 10-й з робочою худобою, а козаки — зі зброєю. На будівництві лінії тоді загинули тисячі українців.

4. Козацькі церкви Китайгороду

В селищі Китайгород Царичанського району зберігається комплекс церковних споруд середини XVIII ст. - унікальна пам'ятка архітектури, найстаріші культові будівлі Дніпропетровщини. Церкви побудовані в унікальному стилі козацького бароко, зразків якого немає в області. Ансамбль утворюють Успенська (1754), Миколаївська (1757) церкви та церква - дзвіниця святої Варвари (1756), збудовані з ініціативи та коштом китайгородського сотника Павла Єфремовича Семенова. Амбітний сотник намагався тримати свою лінію у стосунках між козаками Гетьманщини, запорожцями, російськими пікінерами і регулярними військами на Орелі. Мабуть, будівництвом на "своїй" землі трьох церков та вежи-дзвіниці він хотів ще більше підвищити свій авторитет та посприяти обороноздатності селища. Так і з'явилися на березі Орелі церкви, із яких дійшли до нас лише три, а четверта - дерев'яна - згоріла внаслідок військових сутичок.

5. Гора Калитва

 Гора має охоронний статус— заповідне урочище місцевого значення. Вона утворена з осадових порід, що зім’ялися в складки рухом Дніпровського льодовика на південь. Гора стояла на кордоні Половецького степу й звалася Половецьким валом. За козаків назва гори була Замок. Вона була захисним валом для запорізьких козаків. Місце, де був встановлений козацький прапор, називали «калитка». З цього часу люди почали називати її Калитвою.

6. Водоспад Білі камені, Карачунівський гранітний кар’єр

Фантастичної краси краєвид відкривається з пагорба над карачунівським кар’єром - чи не єдиному місці індустріального Кривого Рогу, де можна купатися. А з іншої сторони - залізничний міст (54 метри страху) та водоспад Білі камені з порогами. Трохи далі серед лісу є язичницьке капище й скіфський курган. За давньоруським епосом Карачун - злий дух, ворог бога Перуна, який скорочує життя людей. За легендами, слово походить від тюркського - "чорна смерть", вчені вважають, що ймовірно тут сталася якась природна аномалія.

7. Новобогородицька фортеця

Збудована у 1688 р. на місці,  давнього козацького міста Самар за наказом російських царів, для московського гарнізону. Вважається першою фортецею, збудованою московитами на території Війська Запорозького Низового. Створення фортеці стало одним з перших актів у наступі царату на території Війська Запорозького.

8. Кодацька фортеця

Першим укріпленим пунктом, що мав обмежити діяльність запорізького козацтва мала стати фортеця Кодак, збудована на високому кам'янистому правому березі Дніпра. Її будівництво мало на меті встановлення контролю над запорізьким козацтвом та ізоляцію Запорозької Січі. У ніч з 17 на 18 серпня 1635 року запорізькі козаки під проводом гетьмана Івана Сулими частково зруйнували Кодацьку фортецю. Відбудова завершилася лише у серпні 1639 року. Тепер Кодак мав втричі більші розміри у порівнянні із першим. У період Визвольної війни,1 жовтня 1648, після 4-х місячної облоги, Кодак був взятий за наказом Богдана Хмельницького (який за переказом влучно висловився на адресу цієї фортеці: «Manu facta manu distruo» («руками створене руками і руйнується»)) і перетворений на опорний пункт українського козацького війська. За гетьмана Івана Мазепи Кодак був сторожовим постом супроти Січі. У 1711 разом з іншими фортецями на півдні України був зруйнований.На початку XVIII століття Кодак було частково відновлено, але в 1720-х роках татари захопили фортецю, спаливши село і розігнавши мешканців. Відтоді Кодак вже ніколи не відроджувався як фортеця.

9. Капулівка


Капулівка є найстарішим козацьким поселенням Нікопольщини і  очевидно, з'явилася з утворенням Чортомлицької Січі в 1652 році. Біля села, на високому дніпровському березі в 1680 році був похований кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко.
Столітні діди з Капулівки розповідають, що спочатку могила Сірка була на півострові Чортомлик, але в другому десятиріччі XIX століття її перенесено на нове місце. Однієї весни Дніпро загрожував затопити півострів. Тоді капулівські селяни разом з жителями села Покровки та інших сусідніх козацьких сіл перенесли труну з прахом отамана в село Капулівку, поховали на урвищі і, за козацьким звичаєм, шапками насипали над труною могилу. Пізніше прах отамана був урочисто перепохований під величним курганом неподалік Січі, а на його останньому місці спочинку встановили кам’яний надгробок, виготовлений козаками.

10. Костел Святого Миколая

Костел було побудовано у 1897 році на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу. Католики тут на 90 або більше відсотків складалися з осіб польської національності. У середині 1890-х років у Кам’янському проживало вже 1500 польських родин. І директор заводу Ігнаціо Ясюкович, сам римо-католик, взяв на себе ініціативу споруди в селі Кам’янське католицький храм.

Це далеко не всі цікавинки нашої області, тож слідкуйте на головній сторінці, де ми ще помандруємо.)